29 липня 2011 року у Долинському краєзнавчому музеї «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів відбувся майстер-клас по художньому декоруванню одягу аплікацією та вишивкою. Хоча відбувся він відносно давно працівники музею все ж вирішили надати інформацію про цей захід, щоб висвітлити події
того дня.
Майстер-клас проводився київською майстринею – дослідником-етнографом, художницею, модельєром – Людмилою Сівцевою-Климчук. Пані Людмила є провідним дизайнером майстерні автентичного костюма «Шляхетний одяг», котрому вже 4 роки, і завдяки її рукам оживають традиційні українські костюми.
Сама майстерня «Шляхетного одягу» працює за 4 напрямами:
– повна копія старовинних речей, які були колись;
– сучасний одяг за декорований українським орнаментом;
– весільний одяг;
– аксесуари.
На майстер-класі завданням було навчитись декорувати українським орнаментом сучасний одяг.
Майстер-клас відвідали 16 охочих – і дорослі жінки, і юні дівчата. Розпочала захід директор музею – Тетяна Сенів, побажавши всім гарного настрою і плідної праці.
Майстриня ознайомила учасників із історією костюму, основними відмінностями між одягом різних регіонів України, а також столітніми повір’ями, які тісно
переплітаються із носінням одягу.
Колись в старовину дівчата намагалися наслідувати в своєму одязі жінок, а в сучасному світі жінки одягаються в юнацькі вбрання. По одягу можна було розпізнати чи дівчина є заручена, чи заміжня.
П. Людмила розповіла, як важливо було носити пояс. Вислів – «жінка розпоясалася» було свідченням її аморальної поведінки і дійшло аж до наших днів, а ось носіння фартушка слугувало оберегом її здоров’я, захищало від вроків і тому жінки не виходити поза межі дому без фартушка.
До 6 років дівчатка ходили з розпущеним волоссям, а в 6 їм запліталася перша коса. Дівчина на порі (12-13 р.) вплітала в косу стрічку або одягала вінок і могла виходити на вечорниці. Зайнята дівчина (засватана) одягала спеціальний вінок або упліток, а на весіллі дівчині виплітали інший вінок. Після одруження обов’язковим було одягання хустки або очіпка.
Послухавши цікаві повчальні розповіді, учасники перейшли до практичної частини і під керівництвом майстрині вчились першим азам декорування одягу аплікацією – в когось вдавалось краще, в когось гірше, але однозначно було зрозуміло, що всі ми можемо творити чудовий одяг, використовуючи старовинні українські мотиви.
Щиро дякуємо п. Людмилі, що змогла виділити для нас час і приїхати аж із Києва, для того, щоб провести цей захід.
Бажаємо Вам плідної праці, творчого натхнення в роботі і можливості тішити нас своїми новими автентичними костюмами!!!
Адміністрація музею
