Друга половина 20-го століття для УГКЦ – період важких випробувань.
Тоталітарний комуністичний режим намагався позбавити її найважливішого – права на існування.
Проте, духовенство «катакомбної» Церкви не втратило зв’язок зі своїм «Отцем і Главою».
Від депортацій Йосипа Сліпого у 1963 році Глава Церкви перебував поза «матірною територією».
Патріарх Йосип Сліпий не втрачав надії повернутися на рідну землю.
Його наступник – Патріарх Мирослав-Іван Любачівський – хіротонізований св. Папою Іваном Павлом ІІ і Патріархом Йосифом (1979 р.), а згодом призначений коадютором (1980 р.) в умовах горбачовської перебудови активно допомагав вірним і духовенству в Україні у боротьбі за права.
У липні 1988 року, вже як Кардинал, Блаженнішиий Мирослав-Іван Любачівський очолив у Римі урочистості святкування з нагоди 1000-річчя хрещення Русі-України.
Його повернення до Львова сприйнято як вагомий фактор відродження церковного життя в Україні.
Приїзд Глави Церкви 30 березня 1991 року знаменує єдність життя греко-католиків України та діаспори. Він зняв напругу у взаємних відносинах з православними, підтримав різні навчальні інституції, вирішив соціальні потреби священства, налагодив зв’язки зі світською владою, висвятив сотні нових священиків, заклав широку мережу катехитичної діяльності Церкви, розпочав діалог щодо методу і моделі «уніятизму».
Кардинал Мирослав-Іван Любачівський прийшов у світ, щоб служити Господові та Україні. Справжній борець за незалежність. Велет духу і добра. Ми горді тим, що є земляками цієї славної людини.
З метою духовно-національного виховання дітей, молоді, сприяння та розвитку духовного авторитету Церкви, у четвер 14 липня 2016 р. у Долинському краєзнавчому музеї «Бойківщина» відбулося урочисте відкриття фотовиставки та конференція, яка присвячена 25-й річниці повернення Мирослава-Івана Любачівського в Україну.
На фотовиставці представлені роботи Любомира Криси, Андрія Цибка, Любомира Хомина, Романа Гнатишина.
Ведуча та організатор заходу – Мар’яна Кальмук-Дудар запросила до виступу авторів фотовиставки: історика, мистецтвознавця, директора музею Українського католицького університету – Андрія Цибка та відомого львівського фотографа, автора численних художніх альбомів, зокрема про церкви Львова та Личаківський цвинтар – Любомира Крису.
У своїх виступах вони поділилися своїми думками та спогадами про визначну подію, яка фактично завершила процес виходу УГКЦ з підпілля.
«Завдяки фотовиставці ми маємо можливість заглянути в процеси 25-ти літньої давності, хронологія якої починається з жовтня 1990 року, коли під час одного з приїздів в Україну о. Івана Дацька, для ведення переговорів, метою яких було запрошення Кардинала Мирослава-Івана Любачівського в Україну, був зібраний Клуб української греко-католицької інтелігенції, очолюваний колекціонером, відомим громадським діячем Іваном Гречком, та закінчується жовтнем 1991 року» – зазначив Андрій Цибко.
Пан Любомир Криса розповів про події 1991 року : «Я був на вістрі усіх подій, які творилися на Львівщині та Україні загалом, мав на меті зафіксувати і передати поколінням усе, що відбувалося в той час. І це мені вдалося у складі групи незалежних журналістів». Опісля виступу пан Любомир подарував музею, представникам влади і Церкви авторські фотоальбоми «Так було…».
Долинян та поважних гостей зі Львова привітав міський голова –Володимир Степанович Гаразд. У своєму виступі подякував організаторам за чудову ідею організувати таку фотовиставку, завдяки якій ми маємо можливість насолодитися спогляданням світлин і ще раз обговорити життя і діяльність нашого Патріарха. «Це велика честь, що саме в нашому невеликому містечку 
народилася така велика людина, Глава нашої Церкви, богослов, людина на долю якої випало відродження нашої Церкви на початку 90-х років».
Володимир Степанович зазначив, що апогеєм віддяки Мирославу-Івану Любачівському було належне відзначення 100-річчя з дня народження Кардинала у 2014 році.
Кардиналу Мирославу-Івану Любачівському 31 березня 1991 року присвоєно звання Почесного громадянина міста Долини.
Біля будинку, в якому він народився (нині вул. Стуса 1), встановлено пам’ятний знак, який був урочисто освячений в серпні 2008 року. Його ім’ям названа одна із вулиць міста Долини.
10 серпня 2014 року біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці в старій частині міста Долини було встановлено памятне погруддя Кардиналу.
Під час урочистого заходу своїми спогадами про приїзд Кардинала Любачівського до міста Долини поділився член Національної спілки краєзнавців України, голова Клубу краєзнавців, що діє при музеї «Бойківщина», Почесний Голова Долинської «Просвіти» – 
Степан Степанович Янковський – «Одним з чи не найщасливіших днів в моєму житті став день коли я мав честь, серед інших, вітати Кардинала Мирослава-Івана Любачівського, слухати Літургію та отримати благословення. Приїзд Любачівського є фіналом того всього, що суспільство виборюючи українську державу, одночасно, як підвалину державності, відстояло Українську Греко-Католицьку Церкву».
Глибоку духовну ауру своїми виступами доповнили священнослужителі Долинського і Болехівського деканатів: о. Михайло Дудар, о. Вітольд Левицький, о. Ігор Яблонь та виступ священичого гурту під керівництвом о. Богдана Тисяка і священиків: о. декана Дмитра Павлика, о. Василя Бурія, о. Ігоря Ліпчаського, о. Олега Мацьківа та пана Володимира Кіндри.
Першим з числа священнослужителів до присутніх звернувся о. Михайло Дудар, який свій виступ розпочав зі слів: «Чуєш брате мій, товаришу мій, відлітають сірим шнуром журавлі у вирій… Журавлина, смутна пісня Богдана Лепкого стала гімном усіх українців емігрантів доля яких закинула в різні куточки світу. Вигнанкою стала і наша Українська Греко-католицька Церква, зокрема наш земляк, Кардинал Мирослав-Іван Любачівський. Саме в березні місяці, коли прилітають журавлі до рідного краю, повернувся очільник нашої Церкви, який ще у нас на Україні зміг вести Божий люд вірою і правдою ще 9 років. Але на світлинах Кардинал житиме вічно, несучи глибину Української Греко-католицької Церкви, патріотизму, правди і волі».
о. Василь Бурій звернувся до інтелігенції зі словами з проповіді о. Мирослава-Івана Любачівського: «Я йду стежками мучеників Церкви. Цим служінням служитиму моїй Церкві, щоб вивести її, як її Глава і Отець з важкої ситуації неволі…», продекламував вірш з книги «З Україною в серці». Свій виступ продовжив сольним виконанням пісень: «Україно, молюся за Тебе» та «Ти моя Україна».
Представляючи духовні твори, священичий колектив присвятив свій виступ матері Кардинала Мирослава-Івана Любачівського. Адже, як зауважив о. декан Дмитро Павлик: «Саме завдяки матерям ми зростали духовно і стали священиками», – та подарували усім 
присутнім зворушливе виконання пісень : «О, мамо хочу Вам сказати…», «Росте черешня в мами на городі», «Я піду за Хрестом, моя мамо».
о. Вітольд Левицький розповів про неоціненну силу молитви, яку творив Кардинал Мирослав-Іван Любачівський та подарував пісні «Моя молитва» та «Свята Маріє», –яка є гімном фестивалю «З піснею до Бога» засновником якого є отець. Також зазначив, що ми сьогодні переживаємо велику кризу суспільства і держави: «Ми вирішуємо долі народів самі, не прислухаючись до голосу Божого. І тому маємо війну, яку називаємо АТО»,– та подарував твір «Плакала калина», який розповідає про історію загиблого бійця, що впав в 
бою, матір якого молиться і чекає, і тільки калина бачила його останні хвилини життя, та без хреста забута могила, чим до болю розчулив серця присутніх.
Опісля урочистого відкриття фотовиставки відбулася конференція під час якої виступали: міський голова міста Долини – Володимир Степанович Гаразд, автори фотовиставки, священики, члени Клубу краєзнавців, а також дружина одного з співавторів фотовиставки пана Любомира Криси, сестра Володимира Івасюка – Галина Михайлівна Криса-Івасюк та старший науковий співробітник музею – Іван Іванович Матіїів.
Учасники конференції ділилися думками та спогадами про важливий вплив Блаженнішого Мирослава-Івана Любачівського на формування світогляду УГКЦ та подолання труднощів і перешкод, які постали на її шляху до свободи.
На добру згадку автори фотовиставки отримали від директора Долинського краєзнавчого музею «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів – Тетяни Любомирівни Сенів збірники науково-краєзнавчих видань «З історії Долини».
Всіх учасників заходу об’єднала спільна світлина Галини Максимів та журналіста ТРК «РАІ» 
Наталії Гасуляк.
Ласкаво просимо до перегляду фотовиставки, яка триватиме до 31 липня!
Нехай та Божа любов, як колись сказав Іван-Мирослав Любачівський, перебуває у серці кожного з нас!
Мар’яна Кальмук-Дудар
Науковий співробітник музею «Бойківщина»
