20 березня 2015р. в Долинському краєзнавчому музеї «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів пройшов
майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки. Лялька-мотанка повертається через століття забуття. Секретами виготовлення з любителями українських традицій ділилась Циганюк Ксенія. На протязі двохгодинного майстер-класу учасники заходу поринули у творчий процес в особливо піднесеному настрої. Знайомлячись з технікою виконання традиційного українського оберегу з тканини й ниток, вони не лише розвивали свої навички з рукоділля, а й дізнавалися про глибинну символічну 
значущість виробу.
Виготовити страродавню ляльку спробували чимало охочих. Учасниками стали учні Долинської гімназії №1, Долинської СШ №4 та СШ №6 також до роботи долучилися мами, які прийшли зі своїми дітками. Найменшій учасниці було 7 років. Приємно відзначити, що серед бажаючих створити ляльку були хлопчики, вони виявились дуже активними і допитливими.
Майстер-клас почався з бурхливої роботи. Не менш натхненним був результат цієї творчої праці. Майстриня насамперед розповіла про саму ляльку, а деякі учасники навіть доповнювали її. Було дуже приємно дізнатися, 
що діти в наш час цікавляться давніми традиціями і вже багато чого знають.
Спочатку «куклою» у народі називали жмут колосся, який залишали на краю поля, закручували по ходу сонця і прикрашали яскравими стрічками. Використовувалась у ритуалах, присвячених майбутньому врожаю. Скільки існує людство, стільки років цій іграшці, яка повинна була дитину заспокоїти, нагодувати і зберегти. Бо мати, залишаючи дитя, замотувала фрукти чи хліб у шматочок тканини, прив’язувала паличку і давала, як забавку, тому в основі ляльки — хрест. Людина вигадувала ляльку-мотанку, подібну собі, як забавку для дитини, як оберіг дому. Ляльки робили різної форми, але головною умовою було те, щоб у неї не було обличчя. Адже вважається, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає. Ляльки не мали також імен, бо це, за народними уявленнями, могло потривожити душу померлого. Сакральна істота з хрестом замість обличчя, символізує гармонію вертикалі (духовності) і горизонталі (земного розвитку людини), тобто допомагає гармонізувати простір.
Такі іграшки повинні знаходитися на покуті зі сторони сходу сонця, над ліжечком дітей (оберігає дитину), над дверима (зустрічає і
проводжає гостей). Наші предки вважали, що лялька з певними вираженими рисами обличчя – будь то очі чи ротик – може прив’язувати до себе душу того, хто нею грається, що може понести за собою небажані наслідки. Окрім того, за таким хрестоподібним личком можна уявити собі яке завгодно. І, зрештою, хрест у колі — це солярний знак, тож лялька із таким обличчям несе в собі сонячну енергетику. А в голівку ж мотанки часто зав’язували зернятка пшениці. Це теж надавало їй сакрального значення, бо зерно пов’язане з померлими чи ненародженими душами. Коли його «ховають», воно оживає, проростає і знову розпочинає одвічний коловорот життя. Якщо в сім’ї хворіла дитина, то їй робили спеціальну ляльку-мотанку, яку змотували з тієї трави, яка допоможе при хворобі, її давали дитині – і забавка, і цілющий ефект!
У нашому випадку ми виготовляли декоративну ляльку, не використовуючи свячене зілля, насіння чи крупи. Для створення основи ляльки ми використали: біла цупка тканина 35х35см (для тіла ляльки), 20х35см (спідничка), 10х20см (ручки), біла нитка, заготовка голови ляльки, у нашому випадку це фольга, скручена в кульку, обгорнута білою тканиною і обмотана ниткою. Для декору: 2-3 кольорові тканини для спідничкок, фартушків та хусток, найбільша 20*35см можна з елементами вишивки, стрічки широкі, тонкі (по бажанню), бісер для намиста.
Учасники заходу із захопленням вчилися виготовляти іграшку: підбирали тканину, стрічки, працювали з яскравими матеріалами. Кожен прикрашав і одягав свою красуню по-різному. Були ляльки і у вишитому вбранні і в яскравих однотонних або квітастих спідничках, рукави ляльок прикрашені стрічками та кружевом. Ксенія Василівна давала поради щодо гармонії поєднання кольорів у вбранні ляльок. У кожного пробудилася неабияка зацікавленість до створення краси своїми руками, своїми «десятьма робітниками», бажання вчитися один в одного та відкривати в собі щось нове.
Виготовлення ляльки розвиває моторику, фантазію, посидючість і дарує гарний настрій творцеві такого шедевра. Це читалося і в очах наших учасників. Кожен пішов додому задоволений, з посмішкою на обличчі, сяйвом в очах та з лялькою в руках.
Майстриня порадила вдома зробити ще одну ляльку самостійно, щоб закріпити в пам’яті «рецепт» її виготовлення. А посвятивши в церкві зілля можна наповнювати ним ляльку.
Сьогодні ляльку-мотанку дарують молодятам, а також використовують як сувенір. Та головне — вона нагадує українцям про наше минуле, сиву давнину.
Щиро вдячні всім учасникам за чудову атмосферу та гарний настрій. Сподіваємося на повторення цього майстер-класу з такою ж успішністю.
Адміністрація музею «Бойківщина»
