3 березня 2016 р. у Долинському краєзнавчому музеї «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів відбулася зустріч з митцями Прикарпаття Надією Бабій – художником графічної витинанки та майстром художнього текстилю Богданом Губалем. Саме весною цього року для творчої родини Губалів випала нагода разом експонувати колекції своїх мистецьких творів у нашому мальовничому містечку.
Долиняни вже знайомі з викладачем кафедри дизайну та мистецтвознавства Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, професором Богданом Губалем. Ще в 2003 р. у короткий термін – 2 місяці митець працював над проектом дизайну музейних залів нової будівлі та втіленням його в життя. Вперше у 2006 р. у цих залах Богдан Губаль представляв персональну виставку колекції гобеленів, опісля подарувавши фондам музею мистецькій каталог та дві художні роботи (гобелени), одна з яких – «Метаморфози» належить до основної експозиції музею. Сьогочасна виставка колекції гобеленів у музеї «Бойківщина» для художника – це друга персональна, або ж 43-я загалом у виставковій діяльності.
Творча зустріч розпочалась з привітань митця Надії Бабій та огляду колекції творів графічної витинанки. Експозиційна колекція картин об’єднала роботи створені до 2008 і опісля 2012 років та налічує 19 робіт. Серед них диптихи, триптихи та на інформаційному банері можна ознайомитися із зображенням поліптиху. Від дня відкриття «Бойківщини» цей вид мистецтва ще не експонувався у музеї.
Долинські художники, вчителі образотворчого мистецтва, долиняни щиро вітали п. Надію з першою персональною виставкою у Долині, зауважили високу професійність, майстерність та глибокий філософський зміст кожної роботи.
Народжена на Волині, п. Надія власне призналась, що саме здобуваючи художню освіту у Прикарпатському університеті, почала спілкуватися українською мовою, полюбила українську народну культуру і вперше познайомилась з українською витинанкою. З 2007 р. кандидат мистецтвознавства Надія Бабій працює викладачем кафедри дизайну і теорії мистецтв Інституту мистецтв ПНУ ім. В. Стефаника.
Під час зустрічі з долинянами митець наголосила, що свої роботи витинанками не вважає («це графіка, виконана технікою витинанки»), провела паралель між майстром витинанки і художником витинанки, відзначивши в роботах останнього розвинутий сюжет, композицію, присутній емоційний вплив на глядача. Саме для учнів художньої школи художниця описала широкий спектр використання графічної витинанки: у макетування книг, у розробці сценічного матеріалу (ширм та перегородок), у моделюванні сучасного і модерного одягу, в інтер’єрі (до прикладу, підвісна стеля у вигляді мереживних фіранок), у розробленні графічного дизайну тощо. У творчості захоплюється енергетикою знаків, символів, намагаючись відчути гру світла і тіні. Працюючи, використовує зім’ятий та рваний папір, позлітку, матеріал, що допомагає найкраще відобразити задум, додаючи художнього ефекту.
Здобуваючи науковий ступінь кандидата мистецтвознавства, Надія Бабій працювала над дисертацією «Художня культура доби бароко в католицьких пам’ятках Івано-Франківської області». І, як вважає сама авторка виставки, ознайомлення та аналіз широкого пласту наукових та мистецьких робіт змінив світогляд, додав нового досвіду, наклав своє нашарування на подальшу творчу діяльність: до прикладу запозичення кольористики та орнаменту з іконопису національного бароко. Таким чином, у колекції робіт витинанкової графіки, виконаних за допомогою французької силуетної графіки та мотивів української народної витинанки, окрім тематики «пізнання самої себе у Всесвіті», перегукується філософська (триптих «Розвиток») та релігійна («Неопалима Купина», «Покрова», «Світло Світу», поліптих «І Слово стало тілом»).
Учасники творчої зустрічі мали змогу дізнатися, що за традицією виставкової діяльності музею весною у період великодніх приготувань, вже декілька років поспіль експонуються великодні витинанки. У минулі роки колекцію картин витинанкових композицій представляв для ознайомлення керівник гуртка паперопластики Долинського районного будинку дитячої і юнацької творчості Ігор Володимирович Витвицький, і двічі мав персональні виставки колекцій витинанок вихованець Долинської райСЮТ Андрій Крупа. Та власне мистецька виставка графічної витинанки допоможе школярам Долинщини піти далі у розвитку своєї витинанки, створюючи сюжет, композицію, розширюючи рамки використання підручного матеріалу для виготовлення своїх творчих робіт тощо.
Друга частина творчої зустрічі знайомство з автором колекції гобеленів, митцем Богданом Губалем, який почав працювати з текстилем з 1979 р.
У сьогоденні твори художника зберігаються в музеях Івано-Франківська, Казані, Львова, Хмельницького, Дрогобича, Києва, Вінніпеґа, Торонто, приватних колекціях Німеччини, Польщі, Австрії, Великобританії, Франції, США, Чехії, Канади, Ізраїлю, Татарстану, Росії, Фінляндії, Кореї. Праця Богдана Губаля відзначена багатьма нагородами та дипломами виставок. Удостоєний премії імені В. Стефаника Стефаника, премією імені І. Вагілевича, премією імені Я. Лукавецького. З 2002 р. – акредитований член Української академії архітектури. У 2007 р. нагороджений медаллю «За подвижництво в культурі Прикарпаття».
На виставці у музеї «Бойківщина» експонується 16 робіт художнього текстилю, серед яких два триптиха, перший «Розвиток» – розпочинає експозицію, другий «Далеке і близьке» – її завершує. Всі роботи нові, жодної, яка б могла повторитися з попередньої персональної виставки.
Тепло привітав свого колегу і друга, знайомство з яким вже триває 
понад чверть століття – член Національної спілки журналістів України, Ярослав Савчин, презентувавши досить давню власну публікацію «Барвиста нитка із бойківського краю», спільне фото минулих років під час мистецького рандеву та дві останні збірки власної поезії. 
Під час зустрічі долинський художник Іван Гуралевич щиро подякував від імені всіх художників за клопітку працю – написання підручника по композиції для початківців та студентів художнього ремесла. Директор Долинської художньої школи Олег Лаврів власне відмітив для всіх учасників зустрічі і своїх вихованців, що варто опісля споглядання твору звернути увагу на її назву, щоб опісля власного сприйняття ознайомитися з баченням автора твору.
У своєму виступі Богдан Губаль наголосив, що Долина для нього є дуже важлива. Тут митцю запропонували проектувати сучасний музей етнографії, і подібних йому немає й досі на Прикарпатті. «Пишаюсь тим, що я бойко і проектував музей «Бойківщину». Шлях до рідної домівки художника пролягає через це містечко і тому п. Богдан називає його «золотим». «Пишаюся, ще й тим, що маю вже другу персональну виставку у цьому музеї, маючи приємні спогади, коли працював тут тижнями з ранку до пізньої ночі».
Автор колекції гобеленів, відповідаючи на запитання учасників зустрічі заважив, що з того часу, як закінчив інститут і був направлений на роботу в Казань, почав працювати з текстилем (1979 р.), згадавши мамине веретено і куделю. Митець вважає ткацтво коронною своєю працею. І хоча працює в інтер’єрі, малює аквареллю та пастеллю, є робота над дизайном книги, та все це – у перервах від основи – ткацтва. Погіршився зір, коли почав працювати над міні гобеленами для виставок у м. Торонто (Канада), де потрібно було працювати власне не руками, а голкою. Натхнення черпає у різні пори дня, у час їзди на роботу, під час викладання, де б вона не знаходилася, навіть тоді, коли студенти працюють над своїми завданнями, художник малює ескізи. Та все ж найкращим місцем залишається майстерня. «Під час творчої праці гору бере думка про те, як же буде виглядати закінчена робота, і руки працюють далі, втоми немає, та коли робота завершена, відчутно, що стомився…».
Згадав митець за об’ємну роботу виготовлену для Маріуполя (гобелен 6м х12м, приміщення заводу «Азовсталь»). Робота виконувалась по готових ескізах, та потрібно було уважно корегувати хід роботи, щоб зберегти авторський задум. Власне важливо для митця самому виконувати працю за своїми ескізами, пропускаючи художній твір крізь душу, власною фактурою, колористикою та м’якістю ниток. «Попробував у нитці все, що було можна, і перетворити в графіку, акварель і тією ниткою можна скопіювати картину. Та власне ткацтво не потребує копіювання. Такий важкий трудомісткий вид мистецтва має бути самобутнім», – зауважив митець.
Настановою для майбутніх художників професора Богдана Губаля: «Саме головне для художника не стояти на місці, не закохатися у свої роботи так, щоб сам себе копіював. Побутує думка, що коли художник сам себе знайде, він побоїться відступити від себе, побоїться не помилитися і стане скучним…»
Працює Богдан Губаль в трьох творчих напрямках: гладке ткацтво, настінний гобелен; об’ємно-просторовий напрямок з поєднанням дерева, металу на тему природи; міні гобелени, що дають можливість експериментувати. До того ж любить викладацьку працю з молоддю, вважає своїм обов’язком допомогти студента «розкрити талант, даний Богом». Його кредо «Вічний рух і одна мить».
На згадку про творчу зустріч у музеї «Бойківщина» подружжя митців Губалів отримало дарунок від адміністрації музею – збірники науково-краєзнавчих статей «Історія Долини» (Долина, 2015) та «Археологічними та сакральними стежками Долинщини» (Долина, 2008).
Наприкінці, автори виставок щиро подякували адміністрації музею за запрошення експонувати колекції своїх робіт та подарували музейним фондам свої наукові та творчі роботи. Член Національної спілки художників України Надія Бабій – картину «Вірую» (витинана графіка, 51х38, 2015), а Заслужений діяч мистецтв України Богдан Губаль – картину «Чотири сторони» (батік, 67х67, 2006), мистецький каталог «Богдан Губаль. Гобелен» (Івано-Франківськ, 2011, автор-упорядник Н. Бабій), власний навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів «Композиція в дизайні: одно-, дво- і тривимірний простір» (Івано-Франківськ, 2011), збірку поезії «Вибір або перлини мудрості» Б. Середюка, яка асоціюється із творчістю майстра художнього текстилю Б. Губаля та включає використані для художнього оформлення книжки твори митця.
Миру, карпатського здоров’я та родинного затишку, нових творчих звершень та многая-благая літ бажають долиняни мистецькому подружжю Губалів, а спільна світлина, виконана на добру згадку, ще довго теплими спогадами буде відлунювати у наших серцях.
Тетяна Гнатковська
науковий співробітник музею
