
На початку майстер-класу, директор музею Тетяна Сенів, привітала гостей з м. Брошнів, що вперше відвідали наш музей та юних долинян, познайомила всіх присутніх з майстринею, наголосила на важливості знань про життя бойків у минулому. Опісля п. Ганна почала керувати творчим процесом і 7 групок почали крок за кроком оволодівати вмінням ліпити вареники. Приємно було бачити, як майбутні кулінари, особливо юнаки, замішували та «боролись» з неслухняним тістом.
Як тільки з’являлись ліплені вареники, вони одразу «мандрували» варитися. І так разом з наукою п. Ганни по приготуванню вареників, жартами, поговірками та народними традиціями, пов’заними з варениками, у короткий час справа була зроблена – вареники і зліплені, і готові. Науковий співробітник музею Тетяна Гнатковська розповіла присутнім про два способи приготування тіста для вареників, різноманітні начинки для цієї страви, які можна використати за бажанням. До речі, на наших бойківських землях в минулому найчастіше ліпили вареники з самою бриндзею та в суміші з картоплею. Підбадьорені жартівливим віршом Степана Руданського «Вареники-вареники», всі присутні зауважили з-поміж себе, що всі разом, дружно, швидко і вправно впорались з поставленим перед ними завданням – наліпити бойківських вареників-пирогів. Поміж працею 

І коли настала урочиста мить від імені музею та всіх присутніх подякувати Ганні Керничишин за таку добру щиру науку, цю місію виконала Тетяна Сенів, також вручивши майстрині грамоту та пам’ятний подарунок. Зі словами вдячності та щирими побажаннями долучилась і керівник групи студентів Брошнівського кулінарного коледжу Марія Володимирівна.
Протягом всього майстер-класу учасників не покидала думка: з якою несподіванкою вони зустрінуться.
Година часу, здавалося, пробігла як мить, і всіх, хто вже прибрав свої місця праці та помив руки, було запрошено до «Бойківської хати». Саме там на присутніх чекала група дитячого театру «Талант» з керівниками Світланою Петрів та Лілею Галюк. Для учасників майстер-класу вони виконали жартівливу композицію «Варенички мої».
Наприкінці, за традицією – спільне пам’ятне фото, побажання нових зустрічей, та, звичайно, ласування варениками, приготованими власноруч.
Радісні, щасливі, а головне з відчуттям гордості, що навчились самостійно готувати вареники, діти повертались до своїх домівок.
Щасти Вам українська дітвора і нехай у кожній бойківській оселі смакується варениками, та як ми звично їх називаємо – пирогами!
Тетяна Гнатковська,
науковий співробітник
музею «Бойківщина»







