Ікони,
продаються ікони
на кожному кроці –
так дешево віра приходить:
усе продається –
і те, що довіку має бути
у серці…
Я бачу хату чужу
і дитину в колисці позиченій,
у колисці чужій,
і маму, що тримає
дитину нехрещену,
і таємне своє хрещення –
у вже іншій хаті чужій.
І малюю
своїми руками ікону,
яку не продам,
не віддам, не позичу нікому
й нізащо!…
Надія Дичка
18 лютого 2014 р. у краєзнавчому музеї «Бойківщина» зібралися долиняни,
гості міста та поціновувачі церковного 
мистецтва щоб привітати відкриття виставки іконописних робіт «Відродження бойківського іконопису». У тихій задумі, у теплій золотисто-червоній гамі кольорів п’ятдесят сім ікон іконописців-дрогобиччан, писаних на товстих дощечках – зустрічали всіх відвідувачів. А великий інформаційний банер Дрогобицького інституту Пресвятої Трійці – немов би запрошував на навчання молодих християн.
Ця експозиція є першою з ряду музейних заходів, що присвячуються 100-річчю з Дня народження славетного долинянина, Кардинала Греко-католицької церкви Мирослава Івана Любачівського, які будуть проведені у краєзнавчому музеї «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів та у нашому місті цьогоріч.
Будучи від 7 вересня 1984 р. Верховним Архієпископом Львівським після смерті Йосифа Кардинала Сліпого, призначений 25 травня 1985 р. членом колегії кардиналів, таким чином ставши четвертим Кардиналом Української Греко-католицької церкви, після її легалізації в Україні 31 березня 1991 р., Кардинал Любачівський повертається на рідну батьківщину, де обіймає престол аж до своєї смерті 14 грудня 2000 р.
Серед багатьох важливих справ Кардинала Мирослава-Івана Любачівського по легалізації і відродженні з підпілля життя УГКЦ на базі катихитичних курсів, було відкрито у 1994 р. у м. Дрогобич Дрогобицький єпархіально-катихитичний інститут Пресвятої Трійці, при якому створено у 1996 р. Дрогобицьку духовну семінарію блаженних священомучеників Северина, Віталія та Якима.
Іконописна школа «Відродження бойківського іконопису» була заснована у 2009 р. небайдужими до 
розвитку церковного мистецтва людьми з різних віддалених куточків країни. Вперше школа відкрита при Унівській Лаврі в старовинному монастирі, при підтримці Старосамбірської районної ради і держадміністрації. З благословення Верховного Архієпископа УГКЦ Святослава Шевчука факультет церковного іконопису був створений у 2012 р., програмою якого є знайомство з старовинними традиціями церковного мистецтва Бойківщини і приєднання до них.
За дорученням декана Долинської єпархії УГКЦ о. Зореслава Котовича, відкриття виставки іконописних робіт поблагословив парох церкви «Серця Ісуса і Серця Марії» о. Вітольд Левицький, наголосивши, що музей «Бойківщина» вже отримав благословення, наявністю в її залах такої великої кількості ікон, та надав роз’яснення, що ікони писати не просто і для цього потрібна відповідна підготовка та звичайно присутність Духа Святого.
Привітав організатора експозиційної колекції творів іконопису о. Михайла і заступник голови міської Ради Володимир Смолій, також оголосивши перелік заходів з нагоди 100-річчя з Дня народження Кардинала Мирослава-Івана Любачівського, що заплановані у нашому місті.
Взявши слово, директор Долинської художньої школи Олег Лаврів, зауважив, що в цій експозиції відображена власне ціла іконописна школа, і люди, що писали ці ікони – пройшли і теоретичну і практичну школу і тут випадкових людей немає, бо це твори, які творять серйозні митці, була проведена підготовка до її написання і «головно розуміння цієї праці», а це важливо, «бо колись було заборонено малювати ікони, також важко було знайти книги про теорію іконопису».
Людмила Федорів, яка пише ікони разом зі своєю сестрою Олександрою, поділилась своїми думками про приємні враження від колекції іконописних робіт, назвавши її «спокоєм душі, в якому хочеться перебувати довгий час, і де кожен автор намагався передати те, що хотів передати, або висловитися своєю роботою» та запевнила, що разом з сестрою обов’язково знайдуть час, щоб потрапити у літню школу іконопису, бо хотілось би багато ще чому навчитися. Митець повідомила про те, що спільна робота сестер Федорів «Казанська Божа Матір» зараз знаходиться у Ленінграді на виставці, а в цьому році персональна виставка творів іконопису планується експонуватися у музеї «Бойківщина». Одночасно, художниця від імені долинян подякувала керівнику іконописної школи за те, що кожен бажаючий долинянин може прийти і насолоджуватися іконописними творами.
Серед присутніх була один з керівників християнського згромадження «Молодь – Христові», що діє при церкві «Серця Ісуса і Серця Марії» Тетяна Яблонська, студентка Львівського університету І. Франка, яка раніше особисто була знайома з о. Михайлом через спільноту «Ковчег», що діє при церкві Св. Пантелеймона зі Старого Самбора. Привітавши щирими та теплими словами організатора цієї виставки, вона зізналась, що багато авторів цих іконописних робіт – її друзі.
Іван Ярич – член Національної Спілки журналістів України, висловив побажання, щоби школа іконопису не тільки підтримувала практику копіювання або переписування ікон інших подібних шкіл, але й шукала свій почерк і штрих, відображала саме українське церковне мистецтво та мала своє творче обличчя, побажав творчої долі 
Дрогобицькій іконописній школі.
Доброзичливі слова привітання пролунали і з уст поета-долинянина, члена Національної Спілки письменників України Василя Олійника, який зауважив, що Долинська земля є славетною і через те, що цей край любив Іван Франко,який неодноразово бував тут, і те, що Долина мала свою школу іконопису зі визначеним стилем, славилася своїми майстрами, а ікони долинських іконописців розходилися по всій Україні. Також п. Василь наголосив, що у сьогоденні долиняни знайомляться з іконописом дрогобиччан і водночас дрогобиччани знайомляться зі спільною виставкою митців групи художників Долини та фотомитців клубу «Промінь», що діє при музеї «Бойківщина» – «Світ очима долинян» і в цьому кроціпідтверджується культурна співпраця двох міст, з двох сусідніх областей.
Ведуча зауважила, що у Долині проживає художниця, яка пише також ікони, і будучи водночас митцем слова (член Національної Спілки письменників п. Надія Дичка), присвятила темі іконопису вірш «Ікони». Окрім цього твору, всі присутні мали змогу почути іще декілька її віршів з якими ознайомляться і читачі цієї статті.
З’явись, Маріє…І скажи: як жити?
Як вервиця надірвана – терпець
Душа вже слізьми енну кількість вмита.
І так стомився серця тягарець.
«Тік-так», «тік-так», – кричить живий годинник.
«Тік-так» – «чи так»? – повторюють уста.
З’явись, Маріє! У важку годину
Хай розійдуться хмари – час настав!
Озвись, Маріє. І скажи: що далі?
Як витримати сатаністський шквал?
Чи зла твердиня, що міцніше сталі
Колись відчує свій швидкий розвал?
Бо вже Вкраїні хрест нести несила,
А помочі нізвідки знов нема…
… З’явись Маріє… Дай для волі крила,
Якщо для Долі – бездоріжжя тьма…
Надія Дичка
Коли взяв довгоочікуване слово декан факультету церковного іконопису Дрогобицького інституту Пресвятої Трійці, керівник іконописної школи о. Михайло, то найперше зауважив, що щойно повернувся із Києва. о. Михайло запевнив всіх, що на перший погляд може здатися, що не на часі тепер виставки, коли весь український народ насправді переживає за Київський Майдан, але переконав, що Майдан є також присутній і в кожному місті і в кожному серці, але зміни на краще відбудуться тільки тоді, коли зміняться всі наші серця. І наша зустріч – це теж майдан, що відбувається в наших душах. Потім пояснив своєрідність російських іконописних шкіл, правильне розуміння термінів «розглядання і споглядання ікони», розповів як створювалась іконописна школа «Відродження бойківського іконопису», про її особливості та завдання, відповів на всі запитання присутніх.
Наприкінці, на згадку про зустрічі у музеї «Бойківщина», о. Михайло отримав серію наукових збірників «З історії Долини» з напрацюваннями про наше бойківське містечко.
Актуальність експозиції «Відродження бойківського іконопису» у тому, що вона діє у складний для України період, коли існують Майдан і Антимайдан, зло впевнено утверджується на кожному кроці, панує непорозуміння, а кожний відвідувач цієї виставки знаходитиме тут умиротворення, впевненість, острівок надії на перемогу добра і світла, з готовністю заплатити будь-яку ціну задля її отримання …
Перебудеться сміх і плач,
Над Долиною згаснуть зорі…
Тепле літо помчить навскач
Доганяти Свічу за гори
А над Гошевом – вдарить дзвін
І на Службу ченців покличе.
Йдуть вони з монастирських стін –
Зовсім юні ще обличчя…
І Христос наче з ними йде –
Слід печалить осінню тишу…
Церква куполом вперлася в день,
Причаїлась, здається й не дише.
Лиш дорога на Стрий гуде –
Ця дорога у вічнім русі…
Листя падає золоте
В ноги праведних, грішних, друзів…
Надія Дичка
Тетяна Гнатковська
науковий співробітник музею «Бойківщина»
P. S. Щиро запрошуємо всіх небайдужих християн на виставку, яка триватиме до середини березня… Чекаємо Вас!
