Лялька – мотанка – це одна з найдавніших народних оберегів, яка, пройшовши крізь тисячоліття, існує і є дуже популярною навіть сьогодні. В давнину вона виконувала роль оберегу, була символом матері – прародительниці, символом мудрості, берегинею роду.
Ознайомитись з методикою виготовлення ляльки-мотанки, долучитися до творчого процесу і виготовити свою ляльку-Берегиню, переглянути презентацію про історію ляльки-мотанки та оглянути експозицію ляльок 
музею мали можливість учасники майстер-класу-діти Долинської Гімназії-інтернат, Долинської школи №5, Долинського ліцею, Тяпчанського НВК та вихователі садочку «Сонечко» під час майстер-класу, що відбувся 19 листопада в музеї «Бойківщина».
Можливість доторкнутися до витоків національної культури зацікавила багатьох, тому присутні уважно слухали розповідь про історію ляльки-мотанки з вуст наукового співробітника- Мар’яни Кальмук-Дудар.
Секрети виготовлення ляльок-мотанок передавалися в родині від матері до доньки. Коли дівчина виходила заміж, мати дарувала їй ляльку-мотанку, як оберіг для нової домівки. Мотанка відрізняється від звичайної іграшки відсутністю обличчя.
Матеріалами для виготовлення служать натуральні матеріали (сіно, солома, дерево, трави, сухе листя, насіння, зерна). Прикрашали мотанку народними орнаментами та вишивкою. Українці вважали, що це приносить їм 
багатство та успіх. Всі деталі міцно примотуються ниткою, вузлики не зав’язують. Робити ляльку-мотанку як оберіг треба було тільки в “хороший” період (краще взимку). Невдалим часом були свята і вихідні дні, а також середа і п’ятниця ( в ці дні займатися рукоділлям вважалося за гріх). Змайструвати ляльку-мотанку так, щоб вона стала оберегом потрібно було за один раз, не відкладаючи роботу на потім, чи на завтра. Вважалося, що зроблене вдруге перекреслює те, що було створено вперше, і таким 
чином оберіг втрачає свою силу.Для виготовлення мотанки-оберегу брали клаптики ношеного одягу, до того ж “щасливого” – того, який носили в найкращі періоди життя, не затьмареного ні бідами, ні хворобами чи бідністю. Лялька повинна бути одягнена у світлу вишиту сорочечку, під’юпник і запаску. Всі елементи одягу є оберегами: спідниця символізує землю, сорочка позначає три часи – минулий, теперішній і майбутній; обов’язковими атрибутами є вишиванка та намисто, які уособлюють 
достаток. Також повинен бути головний убір – очіпок, стрічка чи хустка – що символізує зв’язок з небом.
Колір тканини з якої виготовляли мотанку, мав також своє значення:
Червоний – колір життя, вогню, кохання;
Зелений – колір здоров’я та багатства;
синій – колір творчості та саморозвитку;
фіолетовий – колір мудрості;
золотий – колір Божої любові.
За способом виготовлення та за призначенням ляльок можна поділити на деякі види:
Багаторучка– важливий помічник у справах господарки будинку.
Берегиня-символ матері роду, оберіг сімейного благополуччя.
Мати з дитиною лялька-оберіг молодої матері і дитини, вагітних жінок.
Немовля (пеленашка)
Весільні -давали молодим, щоб забезпечити новостворену сім’ю потомством…
Ляльки-Нерозлучники – символ вірності та взаємного кохання, оберіг миру та злагоди у родині.
Крупеничка-зерновушка приносить в дім достаток, благополуччя, допомагають досягти успіхів у роботі. Її зазвичай дарували на Різдво, Коляду і свята, пов’язані з урожаєм.
Народні ляльки з тканини були невід’ємною частиною селянського побутового середовища, пов’язаної з землеробською роботою та домашнім вогнищем, тому вони і в давні часи, і сьогодні є символом родючості, материнства й своєрідним оберегом.
Для кожного учасника майстер-класу було підготовлено «роздатковий матеріал». Для створення ляльки-мотанки ми використовували виключно нову тканину:
-білу цупку тканину 30*15-2 шм. (для тіла та рук ляльки);
-вишиту тканину 30*15 (см)-для спіднички, 15*3 (см)-2 шм. для камізельки, 10*5 (см)-для фартушка;
-білу нитку для намотування;
-коричневу нитку для волосся;
-атласні стрічки з декором;
-вату для наповнення голови ляльки;
-намисто з бісеру;
-паперові конусні підставки.
Готова мотанка-красуня висотою 25 см. (Собівартість такої ляльки 25 грн)
Кожен з учасників майстер-класу, виготовляючи свою Берегиню, вклав в неї часточку душі і 1,5 годинний майстер-клас пройшов непомітно. Виготовлення української традиційної ляльки виявилося настільки цікавим і пізнавальним, що усі хто був присутні поніс із собою до дому відчуття причетності до великої справи відродження свого рідного, українського.
Мар’яна Кальмук-Дудар
науковий співробітник музею «Бойківщина»
