Фотовиставки, які промовляють до кожного

Спочатку ведуча заходу Марія Юсип запросила  до   виступу  учасника  Революції Гідності, священика, який  тихою сповіддю проводжав  до Бога СергіяНігояна та  перших жертв  Майдану –  о. Михайла Дудара. Отець Михайло згадав у своєму виступі біблійну  євангельську істину: щоб  виріс колос, зерно, кинуте в землю, повинно померти.  І так само, якби не кров перших  учасників катакомбної церкви, ми не мали б сьогодні християнської віри, і якби не  жерви Майдану, ми не мали б України.

Далі ведуча  надала  слово автору  фотвиставки «Майдан. Пробудження Нації” Сергію Петренку.  Він був активним учасником  Революції Гідності та фотокореспондентом  від ВО «Свобода».З  майже  чотирьох тисяч  майданівських фото, 50 кращих, представив він на виставці в нашому місті. Виставка триватиме до 30 червня.  Автор  привіз для експонування каску, прапор та фотоапарат, яким робив світлини.  Він наголосив на тому,  що .  Майдан само ідентифікував українців як націю. Однак, він Україні  коштував немало. Не випадково на  всіх роботах фотовиставки переважає червоний колір як нагадування  про жертвенну кров  героїв-творців нової історії…

Натомість  фотовиставка «Повертайтеся живими» долинянки Галини Кузьміної – у чорно-білих тонах.   Своїми  роботами вона  висловлює щиру вдячність всім учасникам бойових дій на Сході України за героїзм та відвагу, а їхнім рідним за  пережиті тривожні години і дні чекання та щирі щоденні молитви. Це перша  персональна виставка молодої фотомисткині.  Тому вона в своєму виступі  насамперед подякувала Долинській міській раді за втілення своїх творчих прагнень, а потім почала розповідати про  історію створення.

Все почалося з того, що  якось Галина  поїхала до військового госпіталю. Хотіла  зробити ряд фото.   Не знала, з чого почати  свій діалог з пораненими . Через дві годининасмілилась зайти в палату  та привітатись  словами  «Слава Україні!». І всі  вони відповіли: «Героям слава!». Почали  невимушене спілкування. .. На фото всі  наші захисники, незважаючи на біль і пережиті  важкі хвилини життя, посміхаються. Посміхаються, незважаючи на те, що втратили багато. Аж занадто багато для одного людського життя. Друзів, побратимів, здоров’я. У їхніх очах все одно  жевріє надія  і впевненість,  що ми переможемо, що завтра настане мир.  А ще – вони посміхаються, бо зрозуміли справжню ціну життя.

Вразила її розповідь про прикарпатця, 23-річного  Станіслава Стовбача, який  побував у самому пеклі  війни,захищаючи  Донецький аеропорт. Коли ворог підступив упритул, в кожного з хлопців була граната…  Далі він не пам’ятав нічого. Коли отямився, побачив  чеченців.  З 21  січня по 5 лютого він перебував у полоні.  Після визволення з полону Станіслав   перебував у госпіталі. Але врятувати ногу не вдалося.  Та він не здавався. Щойно зміг ходити з протезом, повернувся  на Донбас, до побратимів.

У кожному  місті, містечку і селі  ми прагнули одного: змінити  владу. Але зміни не дались легко.  Нині триває гібридна війна  російського окупанта пороти всього українства. І як зазначила   запрошена до слова керуюча справами виконавчого комітету міської ради  Світлана Сапетна, ми повинні  не мовчати, а розповідати про це, показувати  людям і світові. Вона подякувала Сергію Петренку та  Галині  Кузьміній   за зупинені миті історії, побажала  їм  подальших успіхів у творчості.,а всім учасникам заходу – миру і добра.

З  побажаннями   нових творчих звершень до авторів виставок звернувся  один із засновників Долинського народного фотоклубу «Промінь» Любомир Мелешко.  Старший науковий співробітник музею Іван Матіїв вручив авторам фотовиставок комплекти  збірників нарисів  про місто Долину, які музей видав за сприяння Долинської міської ради. Як сказав у своєму виступі о.  Михайло Дудар, ці виставки  не потрібні мертвим,  бо мертвим потрібна пам’ять  і молитва , а ці виставки потрібні живим.

І справді на реальні зміни в державі потрібно  чекати тоді, коли кожен почне ці зміни з себе.

Галина Максимів