Працюємо щодня 9: 00–18: 00 без обіду

EnglishGermanPolishUkrainian
Повернутися до всіх публікацій

Долина – мій рідний дім

Українській вишивці

Це вишиття – не просто візерунки

Це наша пам’ять, символи Буття.

В них кольори сплелися наче звуки,

Що нас ведуть дорогою життя.

Тут цілий світ в мажорі і в мінорі,

Червоне з чорним палко обнялись

Тут Бойківські стежини поза гори

Нитками наче в небеса злились.

Тут Божі одкровення і науки

Низинок, хрестиків і символів Покров

А все це творять вмілі, добрі руки.

І всіх в Одне об’єднує Любов.

Надія Дичка 25 листопада 2012 р.

Ось такими теплими і щирими словами про бойківську вишивку привітала наша славна землячка, член Національної Спілки письменників України Надія Дичка голову обласного товариства «Бойківщина» Дарію Іванівну Петречко з нагоди презентації альбому «Вишивані скарби Бойківщини. Західний регіон», що відбулась у приміщенні конференс-центру долинського краєзнавчого музею «Бойківщина» 25 листопада 2012 р.

На зустріч з автором прибуло багато поціновувачів бойківської вишиванки та й вишивки загалом, долинян та гостей нашого міста. Серед поважних гостей – активні члени обласного товариства «Бойківщина» (м. Івано-Франківськ) Юрій Стрілецький, Любов Івануха, Ірина Возняк, Ірина Шелкітене, українська журналістка, публіцист і етнограф, засновниця сайту www.bojkosvit.com та велика дослідниця бойківського краю Наталя Кляшторна, міський голова м. Долини Володимир Степанович Гаразд, Почесний голова товариства «Просвіта», член Національної Спілки Краєзнавців України та голова Клубу краєзнавців м. Долини Степан Степанович Янковський, директор художньої школи Олег Лаврів, подружжя Судолів, однокласниця і активна бойківчанка Стефанія Паляниця, народний майстер по вишивці вчитель Любов Миколаївна Юрків з с. Підбереж Долинського р-ну, зацікавлені та справжні майстри вишивки та інших бойківських ремесел.

Дарія Петречко (Кріль) народилася 31 жовтня 1942 р. у с. Чорна Нижньо-Устрицького р-ну на Дрогобиччині (нині територія Польщі) у сім’ї Івана та Катерини Крілів. У 1951 р. разом з батьками була виселена в с. Хащів Турківського р-ну Дрогобицької області, а в 1952 р. переїхала у м. Долина Станіславської (нині Івано-Франківська) області, навчалась у середній школі

№ 1. Закінчила Івано-Франківський інститут нафти і газу у 1972 р. та працювала в Івано-Франківській філії проектного інституту «Укрколгосппроект», а з 1982 р. і до виходу на пенсію – на заводі «Позитрон». Виховала двох дітей які здобули вищу освіту, має чотирьох онуків. Після виходу на пенсію зайнялася вишивкою та збиранням старовинних вишивок, вивченням побуту, життя та культури Бойківщини. Разом з однодумцями у 2002 р. організувала обласне громадське товариство «Бойківщина», обрана головою правління товариства. У 2010 р. видала книгу «Втрачені українські села. Чорна», за яку отримала диплом лауреата конкурсу ім. Мирона Утриска. Нагороджена медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям», майстер народної творчості Прикарпаття.

Тетяна Сенів, розпочавши вечір, побажала учасникам зібрання доброго настрою, представила Дарію Петречко громаді та привітала її з 70-річчям, котре Дарія Іванівна святкувала зовсім недавно та запросила шановну гостю зайняти почесне місце за святковим столом.

Як символ доброго початку відтак прозвучала старовинна молитва з уст Стефанії Паляниниці.

Пані Дарія розповіла всім присутнім про мамину «чарівну скриню-куфер», в якій зберігався найцінніший на той час скарб – вишиття, про те, якими складними шляхами йшлося до мети – створення такого чудової збірки бойківської вишивки – сьогоднішнього альбому та висловила щиру вдячність всім однодумцям, тим, хто долучився до цієї нелегкої праці.

«… тільки з виходом на пенсію змогла виконати свою заповітну мрію – почати вишивати. Спочатку відшивала зразки давньої вишивки, так звані «рапорти», а пізніше, коли у 2002 р. було створене товариство «Бойківщина», разом вирішили одягнути всіх її членів у вишиванки батьківських зразків. А тепер можна тільки наочно поглянути, як виглядає ця старовинна бойківська вишиванка на членах товариства. Довгий час зустрічаючись з переселенцями та небайдужими до старовинної бойківської вишивки, цікавилась сорочками, що зберігалися як скарб від своїх батьків. Водночас збирала, фотографувала, укомплектовувала, хотіла все відтворити, та коли згодом зрозуміла, що відшивання маленьких взірців також займає багато часу і не є ефективним, опанувала комп’ютер і почала відтворювати зразки за його допомогою. Це дісно клопітка праця, бо кожний візерунок – «сотні раз клацання клавішами та мишкою». Коли взірці були готові до друку, виникає ідея видати альбом, «щоб такі фанати як я, змогли по зразках вишивати». Та разом з тим, виникає думка показати «такі красотні речі» на живих манекенах і ми пішли по хатах, фотографуючи дівчат у старовинних вишиванках, – а це немов би друге коло фотографування. Була поїздка в ательє, де наші дівчата знимкувалися. Була поїздка і до с. Тельманів, де наші «інтузіасти» – переселенці з с. Чорне, створили музей. Велику допомогу надав і Долинський музей «Бойківщина», – розповідала п. Дарія, щиро дякуючи директору Тетяні Сенів, яка з розумінням до цього віднеслась і радо надала сорочки з фондів музею для фотографування. Ось і зібрані фотокартки, розроблені зразки вишивок, знайшли насамкінець дизайнера, та все-таки чогось не вистачало. Тоді вирішила представити вишивку у віршах. Вірші складали всі. У альбом увійшли вірші Ганни Лисенко, п. Люби Юрків – «як вишивальниці, так і майстра вірша направду від Бога», Валентини Дністрян, Лесі Любарської, Василя Дерія. Всім їм щира подяка та особлива подяка Регіні Костецькій з с. Оболоні, яка з особливим розумінням прониклася моєю ідеєю до кожного візерунку. Я дуже люблю старовинні фотокартки і завжди милуюся тим спокоєм, що віє від них… Це ж пам’ять про тих, хто жив 100 або й більше років, і тому я не змогла оминути їх не взявши до мого альбому…»

Щира подяка звучала і для п. Наталі Кляшторніої з вуст Дарії Петречко за допомогу і співпрацю, а також за статтю «Найближча до неба і тіла», Христині Дувірак – за «Символізм бойківських вишивок», Ірині Шалкітене за корегування видання.

Автор також наголосила, що обкладинку альбому прикрашає світлина з зображенням насправді унікальної жіночої сорочки, яку вже вдруге вона ніде не знайшла, а саме з застібкою на плечі, про яку її мама розповідала, що саме такі сорочки вишивали у давнину.

І при цьому Дарія Петречко відмітила, що не варто шкодувати давати речі на фотографування, бо життя швидкоплинне і не завжди вдається зберегти пам’ятки своїх батьків.

Зауважила, що запаски у старовину були дуже «багатими», можливо через те, що їх було найбільш видно і вони нічим не прикривалися, і теж по праву зайняли належне місце у збірці бойківської вишивки.

З приємністю та вдячністю повідомила імена жертводавців, які невідмовно відгукнулися на прохання допомогти видати альбом, не залишаючись байдужими до теми збереження та популяризації бойківської культури (Олег Вайда з м. Києва, та його родина з Торонто, насамперед це Олександр Зарічнюк, з м. Долини; Ігор Попович з м. Івано-Франківська та багато інших. Подякувала всім, хто прийшов її підтримати у цій праці та розповіла про свій новий задум – видати збірку вишивки Долинського р-ну, зауваживши при цьому, що без участі долинян це зробити буде важко, бо існує особлива потреба у транспорті і не тільки.

Слово взяв міський голова Володимир Гаразд і, привітавши насамперед п. Дарію з Днем народження, побажав здоров’я і успіхів у подальшій праці і від імені його родини Дарії Іванівній були вручені квіти. Зазначив, що видання про бойків є надзвичайно теплим і гарним, водночас інформаційним, колоритним, багатим на поезію, до того ж є доступним і для польського читача. Наголосив, що попри складну історію українсько-польських стосунків ми маємо будувати нові відносини, щоб наша молодь виростала вже на інших засадах, до того ж наше містечко має 3 міста-побратима з Польщі. Відзначив, що приємно вражений тим, що п. Дарія швидко змогла оволодіти комп’ютером, а щодо праці над новим виданням, то з транспортом обов’язково допоможемо.

З вітальним словом до п. Дарії звернулась і Наталя Кляшторна. Розповіла про те, що сучасні ткані сорочки – «зовсім без душі», хоча у минулому перед тим як вишивати сорочку, бойки молилися, а вишивана сорочка була оберегом від зла, про те, що бойки вміли «розмовляти вузликами». Зауважила, що люди, побачивши це видання принаймі задумаються над ціною втрат того, що не було сфотографовано, не було збережено. Повідомила, що також готує до друку альбом «Старі світлини Західної Бойківщини» і подякувала п. Дарії за допомогу.

Ірина Возняк, членкиня обласного товариства привітала свою наставницю, зазначивши, що дане видання – чудовий доробок до 70-річчя авторки, зауважила, якою ж клопіткою була ця жертовна праця, в якій дуже важливим було те, щоб жоден візерунок не був забутий і в той же час ніде не повторився. «Як носитимеш українську вишиванку, душу матимеш повік». Подякувала за збереження бойківської спадщини, а саме дуже насиченої та колоритної збірки бойківських вишиванок, закликала всіх присутніх по можливості приєднатися до благодійних внесків на користь видання.

Слово взяв Почесний голова товариства «Просвіта» у м. Долина Степан Степанович Янківський і подякувавши п. Дарії за її направду неоціненну жертовну працю, (слід зауважити, що для того, щоб видання були доступними для простого читача, п. Дарія віддає до бібліотек книги безкоштовно), запропонував подумати, як знайти кошти для подібного роду краєзнавчих видань. Слід пам’ятати, що за часів комуністичного режиму, всіх, хто вдягав вишиванку, вважали «ворогом народу» або «буржуазним націоналістом», а як калина є символом України, так і українська вишиванка являється приналежністю українця. Дякуючи п. Дарії – подвижниці національного відродження, патріоту рідної землі, людині великої культури і духовності, яка возвеличує самобутність українського народу, його традиції, побут, працю і боротьбу, Степан Степанович подарував на згадку книгу про «Просвіту» у м. Долині.

Тетяна Сенів зауважила, що останні декілька років поспіль на День міста долиняни традиційно одягають вишиванку, але було б добре, якби батьки удома, а вчителі у школах частіше її одягали, то діти б наслідували цьому.

Люба Миколаївна Юрків взяла слово та щиро подякувала п. Дарії за чудове видання, за те, що ця праця наших батьків вже не загинула, не пропала, а є збереженою й для наступних поколінь. Щиро розповіла, як у недавньому минулому кожне село відрізнялось своєю особливою вишивкою і саме по візерунку можна було вгадати з якого Ти села та як виглядала сорочка для молодого.

Привітав п. Дарію і директор художньої школи – Олег Іванович Лаврів. Зауваживши, що всі ті сорочки, що він має – то його власні візерунки, казав, що це видання є настільки цінним, що варто придбати його не тільки для себе, але й для своїх дітей.

Всіх направду потішила щирим виступом та розповідями п. Ганна Костів, яка була досить активною, серед тих, хто щиро віддавав свої давні вишиті взірці до бойківської збірки, та яка у свої поважні роки (за декілька місяців їй виповниться 90 років) змогла прибути на зустріч. У своєму виступі вона привітала п. Дарію, зауваживши, що ту красиву запаску у колекції виготовляла від початку: ткала лен, відбілювала полотно на річці, відбілювала у сажі, пізніше сама вишивала. Надала пропозицію – всім разом відвідати їхні рідні бойківські землі. На завершення свята, п. Дарія зауважила, що Долина – її рідний дім і вона щиро всім вдячна за теплу зустріч у бойківському колі.

Святкову зустріч п. Стефа Паляниця запропонувала завершити спільною піснею «На Вкраїні ми зродились…», а опісля пригощала всіх бойківськими пирогами.

Насамкінець Тетяна Сенів запросила всіх учасників заходу зробити спільну світлину про цей незабутній вечір.

Переглядаючи унікальну працю Дарії Петречко, слід зауважити, що збірка бойківських вишивок сформована так, що на кожній сторінці поряд з старовинними та сучасними світлинами, взірцями вишивок на лівій стороні – розміщені зразки відновлених орнаментів з правої сторони. Альбом є дуже насиченим та колоритним. Вишиванки з різноманітними візерунками та кольорами, від скромних, вузьких і простих, – до достатньо яскравих та широких. Кожен, хто бажає вибрати для себе візерунок для майбутньої сорочки, має можливість вибрати окремо крій, орнамент з улюбленими кольорами та запланувати розміщення їх на вишиванці.

Звертаємо увагу на те, що орнаменти вишиванок західних бойків є переважно геометричними, хоча нерідко зустрічається і рослинний орнамент. Для бойківської вишивки характерна чітка система розміщення геометричних мотивів у вузькій стрічці, розділеній на прямокутні площини. Особливою фантазією позначені сітчасті композиції, в основі яких лежать ромб або квадрат, що утворюють прямокутну або діагональну сітку. Віконця ж заповнені ще дрібнішими геометричними фігурами. До того ж білий колір можна назвати еталоном бойківської традиційної сорочки, а улюбленими кольорами західних бойків – червоний і синій.

У мистецькому альбомі, який буде доступним і цікавим не тільки для українського, але й для польського читача, окрім колекцій бойківської вишиванки на старовинних та сучасних світлинах, орнаментів та фотовзірців бойківської вишивки, висвітлені також колекції давньої бойківської ноші та притаманні для них старовинні й до порівняння сучасні бойківські прикраси. Приділено увагу не тільки жіночій та чоловічій, але й дитячій вишиванкам.

Ілюстрованому виданню надає значну вагу наукове дослідження етнографа і дослідника бойківського краю Наталії Кляшторної про вишиту сорочку на Західній Бойківщині «Найближча до неба і тіла». Завдання розкрити значення кольорів та знаків для бойків ставить перед собою Христина Дувірак у статті «Символізм бойківських вишивок». Дві праці немовби доповнюють одна одну і спонукають задуматися кожного, хто візьме цю книгу до своїх рук – якими ж є наші етнокорені, як одягалися у сиву давнину наші бойківські родини. Не залишать байдужим читача і вірші та пісні митців поетичного слова, які, підкреслюючи неповторність кожної вишивки та приваблюючи до світу бойківської краси, прикрашають кожну сторінку колоритної збірки.

Всі, хто прибув на зустріч з Дарією Петречко, мав також нагоду познайомитися з її персональною виставкою старовинних світлин, особисто поспілкуватися та придбати альбом з автографом автора бойківського видання.

Слід зауважити, що колись бойки у сиву давнину носили вишиванки як повсякденно, так і у свята, вміли розрізняли святкову та буденну.

Одягнімо, друже, вишиванки –

Наш чарівний український стрій.

Не для когось, не для забаганки,

А для себе, вірний друже мій.

P. S. Альбом Дарії Петречко «Вишивані скарби Бойківщини» можна буде придбати у магазині «Писанка».

Гнатковська Тетяна

науковий співробітник

музею «Бойківщина»

Додайте свій коментар

Веб-сайт Краєзнавчого музею "Бойківщина" Тетяни і Омеляна Антоновичів розроблено за фінансування Уряду Канади через Фонд сприяння розвитку малих і середніх підприємств проекту міжнародної технічної допомоги «Партнерство для розвитку міст» (Проект ПРОМІС). Проект ПРОМІС впроваджує Федерація канадських муніципалітетів (ФКМ) за фінансової підтримки Міністерства міжнародних справ Канади. Контент веб-сайту є виключно думкою авторів та необов’язково відображає офіційну позицію Міністерства міжнародних справ Канади та ФКМ. Більше про Проект ПРОМІС на веб-сайті, (натисніть на картинку, щоб перейти).