Дорогі гості й рідні із Долини
Нині велику честь і радість маю,
Івана Гуралевича картини
У бойківськім музеї оглядаю.
Та це ж шедеври, не малюнки вдалі,
Що множать славу нашому престижу,
Дивімся їх, шануймо в наших залах,
Поки поїдуть в Дрезден й до Парижу.
Важко тепер мені простолюдині
Й бракує слів, щоби їх описати,
Бо там життя вирує на картинах,
Росте і розцвітає в нас в Карпатах.
А наші гори – горді, славні, сині
Не раз димлять й всміхаються щоденно.
Просім у Господа надовго цій Людині
Здоров’я, щастя, творчого натхнення.
12.11 – 2012
Ярослав Іванів.
м. Долина
