Цього року День української писемності і мови відзначався не традиційно 9 листопада, а 27 жовтня. Це пов’язано з переходом на новий церковний календар. Держава, свого часу, приурочила його до поминання руського літописця Нестора і тепер ця дата займає нове місце у календарному просторі. З нагоди такої важливої події у краєзнавчому музеї «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів відбувся захід – відкрита лекція – під назвою «Заговори, щоб я тебе побачив», з ініціативи громадської організації «Долина Бойківська». Захід об’єднав зацікавлених осіб різного віку, роду занять, інтересів, котрі гостро відчувають необхідність поспілкуватися на тему «болючих» питань рідної мови. Основним промовцем була начальниця відділу кадрів Долинської міської ради Катерина Йосипівна Олійник. Вона й запропонувала зосередитися на кількох «гарячих точках» у сучасному мовленні та обговорити їх, скориставшись слушною нагодою почути думки осіб різних вікових категорій: учнів, людей середнього віку та літніх. Перша тема – нехтування нинішнім молодим поколінням кличної форми у побутовому мовленні, котра є важливою ознакою української мови,тим, що відрізняє її від інших мов та свідчить про багатство форм і високий ступінь розвитку. Звертання до співрозмовників, особливо до родичів, використовуючи називний відмінок, спрощує і збіднює звучання рідної мови та наближає її до російської. «Мама» замість «мамо», «Володя» замість «Володю», «тато» замість «тату», «дідо» замість «діду» і т.і. Навіть у лексиці релігійного спрямування, котра завжди була найбільш консервативною і зазнавала змін найменше і найпізніше, клична форма зникає. У сучасних релігійних піснеспівах вже не звучить «Боже», «Ісусе», а: «Бог, ми любимо тебе» і т.і. Це є ознакою глибинних негативних змін, що ведуть до занепаду рідної мови, хоч ніщо не перешкоджає її розвитку. Важко собі уявити, щоб Леся Українка написала у своєму вірші «Мама, іде зима». Ми декларуємо боротьбу за чистоту рідної мови та повернення її питомого словникового запасу, в той же час багато хто із юних наших громадян кажуть, що не знають про кличну форму у звертанні, незважаючи на те, що її вивчають у школі як сьомий відмінок української мови. Очевидно, самих уроків не достатньо, треба, щоб і батьки дотримувались традицій у спілкуванні з дітьми та навертали їх до мови своїх предків, бо такий стан не є ні ознакою прогресу, ні вченості, ні високого культурного рівня.
Інше болюче питання – засилля чужомовних слів у спілкуванні та побутовій сфері. В першу чергу англійських, але не тільки. Дається взнаки можливість перебувати на території інших держав, звідки завозяться назви крамниць, малих підприємств, рекламних щитів, незрозумілі переважній частині населення. Крім того, безконтрольно і безкарно використовуються україномовні назви, писані латиницею. Це призводить до повного хаосу у мовній сфері і знеціненні самої української державності. Такий стан демонструє неповагу до основної частини населення, котре є споживачем цієї інформації та основними клієнтами торгових закладів і підприємств, вони приносять туди основний прибуток. Не зрозуміло, на кого взагалі розрахована така інформація. Подібна писанина нівелює, принижує і знецінює українську мову та підтверджує цілковиту безсилість нашого державного мовного законодавства як в середині держави, так і в світі, оскільки Україна, як держава має у міжнародному просторі свої ознаки, серед яких – кириличний шрифт і чітко виражений словниковий контент.
До розмови долучилася голова ГО «Долина Бойківська» Дарія Бібик, вчителі, члени молодіжної ради, інші особи, що відвідали цей захід. Усі висловлювали стурбованість таким легковажним ставленням до рідної мови з боку її носіїв та керівних державних осіб, бо саме вона є ознакою нашої національної ідентичності.
Зібрання вирішило звернутися до долинської міської ради із закликом упорядкувати сферу реклами згідно норм, що відповідає державному мовному законодавству.
Д. Бібик
