- Головна
- Музей Бойківщина
- Магазин
- Новини
- Наукові роботи та статті
- З історії Долини Випуск 1
- “Чорне золото” Долинщини
- Віче окружне в Долині 21 серпня 1884 року. Участь Івана Франка
- Добровільне пожежне товариство
- Долинська геральдика та сфрагістика, або дещо про герби та печатки Долини
- Долинська дитяча художня школа
- Долинська міська дитяча бібліотека-філія
- Долинська міська публічна бібліотека – філія
- Долинська школа естетичного виховання
- Долинській дитячій лікарні – 30 років
- Колонізація
- Костели
- Магдебурзьке право та привілеї
- Метеорологічна станція міста Долини
- Мистецькі колективи РБК
- Районна бібліотека для дітей
- Синагога
- Скарби сивого потоку
- Соціальна і національно-визвольна боротьба в м. Долині і на її околицях
- Спортивна слава міста
- Становлення та розвиток освіти (шкільництва) в м. Долині
- Українське весілля по-долинськи (перша половина ХХ ст.)
- Фелікс П’єстрак – автор книги „Szkic monograficzny salin dolinskich”
- Цвинтарі
- Центральна районна бібліотека
- Церква і «Просвіта» (з історії долинської «Просвіти» 30-х рр. ХХ ст.)
- Церква Різдва Пресвятої Богородиці
- Церква святого Миколая
- Церква святого Михаїла
- Церква Серця Ісуса та Серця Марії
- Церква Успення Пресвятої Богородиці
- Цимбаліст-віртуоз із Долини
- Наукові роботи та статті
- Галерея
- Книга пам’яті
- Центр туризму
- Контакти
6 липня минає 170 років від дня народження українського архітектора, педагога, підприємця, громадського діяча, почесного громадянина м. Долина – Левинського Івана Івановича.
Народився І. Левинський в 1851 р. в м. Долина, у родині директора народної школи. Після смерті батька та в умовах скрутного матеріального становища, родина переїжджає до Стрия. Там І. Левинський закінчує чотири класи початкової школи.
За підтримки старшого брата, а також на самостійно зароблені кошти (допомагав дякові співати) переїжджає до Львова і закінчує реальну школу.
У 1868 р. І. Левинський вступив до Технічної академії у Львові на будівельний відділ, а по закінченню з відзнакою у 1875 р. – був залишений при ній, як науковець. Від 1901 р. – надзвичайний професор будівництва Вищої (Львівської) технічної школи, від 1909 р. – звичайний професор. Член і один із засновників Політехнічного товариства, від 1913 р. — член Українського технічного товариства.
В житті реалізував себе як підприємець, архітектор і меценат.
На його кошти був збудований у Львові Будинок для робітників і розпочала роботу реміснича й промислова бурса, де сироти і незаможні були звільнені від оплати. Разом зі львівським архітектором Ю. Захарієвичем він придбав і подарував місту земельну ділянку під студентський гуртожиток. Також збудував дім для Українського педагогічного товариства, численні доми-читальні, будинки для громадських організацій, багато з яких працювали завдяки його фінансової підтримки.
В 1881р. Іван Левинський відкриває архітектурне бюро, а невдовзі й фабрику з виробництва будівельних матеріалів.
Поступово фабрика розбудовується і стає однією з найбільших в Галичині. У 1912 році, в час її найбільшого піднесення, продукцію виробляли в п’яти відділах: кахлярському; відділі плиток до підлоги та стін; відділі посуду і декоративних ваз; дрібних керамічних виробів; відділі пластики. Фактично кожен з цих відділів працював як незалежний виробничий підрозділ, і в публікаціях галицької преси їх іменували, як «фабрика кахлів», «фабрика будівельної майоліки», «фабрика посуду» тощо.
В честь І. Левинського названа вулиця у Львові, а також — у містах Долина та Івано-Франківськ.