на заході
на заході
Споконвіків у нас шанують і цінують ікони, одні їх малюють, інші надихають, моляться, почитають. У різні часи ікони були інші, у кожній – свій штрих художника. Цими днями долиняни мали можливість ознайомитись із образами, до яких люди в своїх оселях молились дві сотні років тому назад.
У Долинському краєзнавчому музеї «Бойківщина» запрацювала виставка «Народна ікона Буковини і Покуття XVIII-XIX століть», представлена також «Сучасна ікона на камені», що є явищем новим, але, як стверджують митці, вічним.
Урочисте відкриття виставки відбулося у четвер, 12 квітня, з благословення та пісень о. Вітольда Левицького. Модератор заходу – науковий співробітник музею Тетяна Петрівна Гнатковська привітала всіх присутніх, подякувала за участь та відзначила важливу роль укони в нашому
на заході
житті. На захід завітали вчителі Лолинської школи разом з учнями, які у міні-квесті про незвичні ікони виграли призи на згадку про відвідини виставки.
на заході
Презентував колекцію директор музею Українського Католицького Університету Андрій Цибко, який розповів про історію представлених на виставці ікон, основу яких представляє колекція Івана Гречка. Повідав, що мальована на дошці ікона, побутувала приблизно від середини XIX століття до 1910-их років. На теренах Буковини, Гуцульщини та Покуття вона співіснувала з іконою на склі. За його словами, ці ікони збиралися впродовж 25-літньої колекціонерської праці Івана Гречка (колекціонер подарував свою колекцію фондам УКУ), та є відображенням людської щирої, по-дитячому наївної душі і віри в сокровенне. «Ці прості малюнки, здається, може намалювати й дитина, але вони є відображенням, дзеркалом нашої щирої душі. Ікони збереглися, незважаючи на важкі часи, коли людей відлучали від церкви та примушували знищувати образи», – зазначає директор музею УКУ. За словами пана Андрія, також колекціонер, зібранню колекцій перешкоджають часто народні повір’я. Наприклад, коли лик святих на іконі тьмяніє, його часто спалюють, так заведено й у святинях, а ікони зі скла – закопують. Лише той, кому не піднялася рука це зробити, ставить ікону на горище, де вона припадає часто пилом. Та не так легко випросити її в господарів. Існує народна традиція не продавати образів. І, як зазначив п. Андрій, зі спогадів про етнографічні експедиції, найчастіше приходиться обмінювати старі ікони на нові у жителів сіл. «Це надзвичайний скарб, який нам вдалося зібрати і зберегти для майбутніх поколінь, серед них і колекція Івана Гречка», – зазначає Андрій Цибко.
Щодо цікавих та оригінальних ікон на камені, то це роботи випускників, студентів та працівників Львівської національної академії мистецтв, об’єднаних львівським іконописцем Юрієм Ігорем, що експонувалась і зберігається в Музеї УКУ з 2015 р., а згодом мандрувала музеями Львівщини (м. Городок, Яворів, Миколаїв, Судова Вишня…). Камінь дуже часто згадується у Святому Письмі: Камінь придорожній, що поклали на розі будинку, став основою цього будинку. Сюжети представлених ікон взяті із Святого Письма. «Це і новизна, і своєрідне відродження традиції, якій дві тисячі років. Адже перші християни малювали ікони на в печерах Риму – на стінах або камені. І саме вони збереглися донині. Камінь, як кажуть автори ікон, служить прекрасним матеріалом для малювання», – зазначає пан Андрій. Дерев’яні ікони потребують особливого середовища, підтримки вологості та температурного режиму. Кам’яні ж ікони мають низький коефіцієнт нагрівання, вони витримують температуру в плюс тисячу градусів. Також камінь стійкий до морозів та перепадів вологості. Завдяки проникненню фарби в мікропори каменю її не можливо зняти навіть спецінструментом. Кам’яні ікони гарантовано житимуть декілька тисяч років.
А оглянути дані роботи, доторкнутися до них, і навіть помолитись до лик святих зараз можна у Долинському краєзнавчому музеї «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів.
Виставка триватиме до 12 червня ц.р., а майстер-клас із малювання ікони на склі (тривалість 2,5 год, квиток 100 гр., попередній запис триває) відбудеться вже на початку червня.
Н. Кузьмин
на заході
на заході
на заході
