В 1988-1999 рр., із загостренням міжконфесійних відносин, ставало все більше зрозуміло, що Долина не обійдеться без будівництва нової церкви. Постало питання її розміщення. Складність була в тому, що ні генпланом міста, ні проектами мікрорайонів будівництво церков не передбачалося. В діючий на той час генплан була закладена ідея об’єднання старої і нової частини міста. Враховуючи її, була вибрана ділянка по вулиці Міцкевича над озером, що відповідала ідеї генплану та іншим вимогам щодо розміщення церков.

Районна рада своїм розпорядженням №251-р від 06.12.90 р. надала дозвіл православній громаді міста на будівництво каплички на вибраній ділянці та зобов’язала міську раду прийняти рішення про виділення земельної ділянки під будівництво церкви тому, що міська рада з прийняттям такого рішення зволікала. Рішення міської ради про виділення 1 га землі під будову було прийнято 11 квітня 1991 р., а вже 16 квітня громаді було видано архітектурно-планувальне завдання та інші необхідні документи для проектування церкви вмістимістю 1500 віруючих розміром 24 на 36 м. Керівництво громади вирішило, що таке приміщення для їхньої громади буде замалим і замовило проект церкви більших розмірів в Івано-Франківському проектному інституті “Івано-Франківськархпроект”. Автором проекту було призначено архітектора М. Чулупа. Після виконання геологічних досліджень приступили до проектування церкви.

24 серпня 1991 року відбулася доленосна подія в нашому житті. Проголошено незалежність нашої держави. Під впливом цієї величної події православна громада розпочинає будівництво нового храму і вже 28 серпня 1991 р. в свято Успення Пресвятої Богородиці посвячує наріжний камінь фундаменту церкви, увічнюючи цим проголошення незалежності, і саме цій події присвячує будову. Після закінчення проектування приступили до закладки фундаментів. В зв’язку з тим, що ґрунти на даній ділянці мають недостатню несучу здатність, фундаменти усилювались попереднім забиванням залізобетонних паль (свай). Проте продовжувати будівництво по розробленому проекту будівельники відмовились через відсутність детальних розрахунків і робочих креслень фундаментів, і громаді довелося замовляти новий проект, який виконали Є. Рогозов та В. Альощенко. З одержанням робочих креслень будівельні роботи по закладці фундаментів були продовжені. Закладкою фундаментів керував інженер Гриник Михайло Дмитрович, бригадиром був Іван Савчак. Закін-чено будівництво фунда-ментів у 1993 р. До кладки стін, дуже від-повідальної і громіздкої роботи, приступили весною 1994 року. Брига-диром мулярів був Б. Марків з села Ракова, досвідчений майстер, який збудував не одну складну будівлю на території району. Для зведення стін будівельники використали 868 тис. штук цегли і закінчили цю роботу в 1998 р.

За кладкою стін не менш відповідальною роботою було зведення перекриттів. Цими роботами взявся керувати інженер Й. Цюпин. Під його керівництвом будівельники бетонують склепіння, підпружні арки головної бані та несучі перемички. Для армування цих конструкцій використано 42 тони арматури різних діаметрів та біля 120 кубічних метрів бетону. Будівництво даху і бань чергувалося з різними роботами, які технологічно треба було виконувати почергово, одну за другою. Це і бетонування перекриттів, і кладка окремих ділянок стін, і штукатурні роботи. Бані великих розмірів. Головна має діаметр 13 м, а бокові – 7 м. Велика висота будівлі не дала можливості змонтувати їх краном і будівельникам довелося збирати бані на горі. Виконати роботи по будівництву бань погодилися майстри з Снятинщини, керував якими майстер Василь Дмитрович Тимофійчук, досвідчений майстер будівництва бань на висоті. Для даху будівельники використали біля 160 куб. м лісу та 14 тон оцинкованої бляхи. Хрести виготовлені з нержавіючих труб майстрами з села Підгірки Калуського району. Головний хрест має висоту 6,5 м, а бокові – 4.0 м.

Будівництво церкви в 1998 р. відвідав Святійший патріарх УПЦ КП Філарет, який відслужив молебень, поздоровив і поблагословив мирян і будівельників на щасливе закінчення храму, про що писала газета “Свіча” 17 червня 1998 р.

Роботи по будівництву продовжувались і на черзі були роботи по електрифікації храму. Головний зал церкви освітлюють п’ять люстр (павуків). Центральний і бокові світильники виготовлені у Львові і вже встановлені. Щоб виконати всі роботи по електрифікації, будівельникам довелося змонтувати більше 3 км. дроту. Паралельно з роботами по електрифікації проводились штукатурні роботи.

Чудового осіннього дня 7 жовтня 2001 року церкву освячено. Що ж збудували долиняни?

У стильовому відношенні церква нагадує стиль українського бароко. Це п’ятибанна, трьохнефна споруда, яка в плані наближається до прямокутника. Головний зал церкви хрестоподібний, з слабо вираженими боковими раменами. З західного і східного боку головний зал доповнюють просторі допоміжні приміщення. Загальна довжина церкви – 41,6 м, ширина – 30,5 м, висота до яблука хреста головної бані – 43,0 м. Внутрішній простір добре освітлений вікнами, велика висота залу забезпечує постійну свіжість і чистоту повітря. Підлога в центральній частині залу опалюється. Престіл для церкви виготовлено в Роздолі. Іконостас вже виготовлений і встановлений. Виготовляли його в майстерні п. Шийки у місті Самборі.

Для повного завершення будови ще треба добре попрацювати. Треба збудувати зручну під’їзну дорогу, впорядкувати озеленення, завершити благоустрій. В 2008 році розпочато встановлення огорожі. Закладено фундамент під дзвіницю, проект якої розроблено в проектній організації «Тернопільархпроект» автор п. О. Головчак наш земляк. Громада в дальшому творчому пошуку, хоч поставленої мети вже досягнуто. Вона має чудове просторе приміщення, якому присвоєно категорію “собор”. Виграло і місто. Церква збагатила його силует. Вона проглядається з усіх шляхів, які ведуть в Долину, і сяючими банями гостинно запрошує до себе.

З нагоди 2000 роковин від народження Ісуса Христа ряд долинян було нагороджено орденом Христа Спасителя за надання посильної допомоги у будівництві церкви, які вручив Патріарх Київський і всієї Руси – України Філарет. Серед них п. П. Мороз, Б.Федорович, Б.Вовків, І. Кочанський, П. Громоляк, В. Хорт, Б. Суковатий. Та мабуть найбільшої подяки заслуговує о. Жовнірович, який своїм вмінням і наполегливістю зумів звести такий чудовий собор – окрасу Долини.

Церква присвячена незалежності України, гідно і гордо показує велич духу українського народу.

Використана література:

1. М. Чулуп. Проект будівництва церкви, розроблений «Архпроект».
2. Спогади очевидців.
3. Газета «Свіча». 17.06.1998 р.