Проходячи вулицями старої частини міста Долина – одного з великих районних центрів Івано-Франківської області, мимоволі звертаєш увагу на ряд будівель, вартих уваги в архітектурному плані. Серед них чотирьохповерхова споруда Долинської міської дитячої лікарні, що по вулиці Міцкевича, 23, яка у свій час (20-ті – 30-ті роки 20-го століття) будувалася і функціонувала, як каса хворих.

Каса хворих надавала медичну допомогу населенню м. Долини і прилягаючих сіл. Створення таких осередків медицини – окрема сторінка історії розвитку соціальної охорони здоров’я, що була широко розвинута, на той час, на теренах Західної України. Вони добровільно створювалися робітниками і службовцями, які щомісячно сплачували у касу установи 2% заробітної плати на випадок хвороби. При захворюванні, член каси хворих одержував у ній, крім амбулаторної медичної, ще і соціальну допомогу, що складала 60% від середньомісячного заробітку. Якщо виникала необхідність у стаціонарному лікуванні, то каса хворих оплачувала 50% вартості витрат, а ще 50% оплачувалося державою. Стан здоров’я пацієнтів, грошові вклади та витрати фіксувалися у спеціальних індивідуальних медичних книжках. У1933 році каси хворих реорганізувалися у страхові каси, які виплачували грошову допомогу тільки 50% заробітної плати, решту вартості стаціонарного лікування виплачував застрахований.

З приходом на Прикарпаття (1939 р.) російсько-більшовицького режиму було змінено принципи та структуру охорони здоров’я, що мало як багато позитивних сторін, так і негативних тенденцій. Кращі будівлі міста були забрані під адміністративні радянсько-партійно-військові органи. Касу хворих «окупував» районний комітет компартії, районний виконавчий комітет та структури, що їх обслуговували (КДБ, редакція районної газети, друкарня).

У 70-80 роках у тодішньому СРСР почали розбудовуватися типові приміщення для адміністративних органів. Розпочалося будівництво такого приміщення і в м. Долині… З «підказки» відомих у районі дитячих лікарів О. Покоцької, З. Біди районному партійному начальству – зокрема першому секретарю райкому компартії Я. Федорчуку, стала витати ідея про проведення реконструкції з добудовою цього приміщення та передачу його для організації охорони здоров’я дітей у Долинському районі. Про це було прийняте відповідне рішення Долинського райвиконкому. Реконструкція і добудова розпочалася в 1974 і закінчилася в 1977 році. 7 жовтня 1977 року, з нагоди прийняття чергової Конституції СРСР, в м. Долині відкрита одна з найбільших на той час на Франківщині дитяча лікарня. 120-ти ліжковий шпиталь ще й мав поліклінічне відділення, де проводився прийом по 4-х спеціальностях: педіатрія, ЛОР, офтальмологія, травматологія. Згодом почав вестися прийом по дитячій неврології, психіатрії, хірургії, кардіології тощо. . .

Першим головним лікарем дитячої лікарні став знаний у районі педіатр В. А. Бунь – вихованець Львівської педіатричної школи, учень корифея педіатрії професора С. Ігнатова, особа непересічна. Дивно, як поруч з вимогливістю, енергійністю та наполегливістю в досягненні мети, в ньому дивовижно поєднувалося благородство душі, інтелігентність, чуйність не тільки до маленьких пацієнтів, а і до тих, хто мав щастя працювати з ним поряд. Йому по праву належить чільне місце в ієрархії кращих лікарів Долинського району. З свого поста В. А. Бунь пішов навічно у 1997 році, залишивши по собі ряд своїх учнів та послідовників…

Три відділи очолили досвідчений спеціаліст Зіновія Біда та молоді спеціалісти Володимир Кондрацький та Володимир Андрух. За роки діяльності дитяча лікарня пройшла етапи становлення, розквіту та стабільності. Під керівництвом педіатра вищої кваліфікаційної категорії В. Буня, колектив лікарні в 1983 році зайняв II місце у Всесоюзному огляді-конкурсі дитячих лікарень і був нагороджений Грамотою МОЗ СРСР та ВЦРПС. В цей час в республіканському науково-практичному журналі «Педіатрія, акушерство та гінекологія», №3 опублікований матеріал про роботу дитячої лікарні. Його автори – головний педіатр Івано-Франківського ОЗВ Л. Мякота та заступник головного лікаря Долинської дитячої лікарні В. Андрух поділилися досвідом роботи дитячої лікарні у сільському районі.

В подальшому розширювався об’єм роботи лікарні, поглиблювалася її спеціалізація. Тут слід відзначити роботу передчасно відійшовшого з життя завідувача інфекційно-боксованим відділом В. Кондрацького, його надзвичайну працездатність. Володимир Михайлович на базі свого відділення започатковував як нові методи лікування, так і впроваджував ефективні елементи у наданні інтенсивної та реанімаційної допомоги дітям. Нароблений досвід згодом став базою для відкриття повноцінного відділення інтенсивної терапії та реанімаційної допомоги дітям району. Таке відділення було відкрите у 1992 році. Його очолив Михайло Любко – вихованець Одеської педіатричної школи – гідний наслідник кращих педіатричних традицій лікарні. Тоді ж, вперше, в умовах сільського району, було відкрито неонатологічне відділення. На ентузіазмі медичного персоналу відремонтовано приміщення, з допомогою меценатів придбано необхідне медустаткування. Проведено відповідне навчання медперсоналу. На жаль, ідея наближення неонатологічної допомоги до дітей раннього віку не знайшла у чиновницьких умах належної підтримки. Відділення не набрало статусу міжрайонного, як планувалося, перестало фінансуватися та припинило функціонування.

З розбудовою нової частини м. Долини в ній концентрувалася велика кількість дітей. Постала необхідність наблизити до них амбулаторну медичну допомогу. До цієї благородної справи активно долучився колектив Долинської бавовнопрядильної фабрики на чолі з її директором А. Федотовим, який взяв на себе фінансування будівництва дитячої поліклініки. Проектування приміщення здійснено головним архітектором району Р. Козієм. Цей лікувально-профілактичний заклад для надання медичної допомоги дітям був відкритий на 2-му році незалежності Української держави. Почали функціонувати нові кабінети, введено нові посади лікарів.

В лікарні постійно впроваджуються передові форми організації охорони здоров’я дітей та нові методи діагностики та лікування. Також, під керівництвом державних науково-дослідних закладів, працівниками лікарні здійснюється науковий пошук. Ці дослідження друкуються в республіканських науково-практичних журналах, як-от «Педіатрія, акушерство і гінекологія», «Фізичне виховання у школі», « Галицький лікарський вісник» та інші.

Та якою б доброю не була матеріальна база, основу всіх добрих починань складає людський потенціал. Свій багатий життєвий та професійний досвід, знання молодим лікарям передають завідувач педіатричного відділу З. Ласяк – беззмінний керівник лікарів-інтернів, дільничний педіатр Ц. Тумак, ординатор відділу В. Степанюк (нині пенсіонер). Молодими спеціалістами прийшли працювати у лікарню Н. Височанська, В. Волковецька, П. Зятюк. Тепер це авторитетні серед населення та своїх колег керівники установи та відділів. Заслуговують доброї пам’яті ті, яких вже нема поруч нас. Три – чотири покоління дітей лікувалося у незабутніх педіатрів Марії Литвин, Ольги Покоцької, Олега Неборачко. Завдяки безлічі добрих сердець, чуйних рук середнього та молодшого медичного персоналу врятовано від смерті тисячі наших маленьких пацієнтів. А це не тільки жителі нашого району, а і діти, що мешкають на Болехівщині та Рожнятівщині.

З жалем можна констатувати, що в останні роки значно зменшилося державне фінансування лікарні. Виробляється і вимагає заміни та поповнення матеріальний ресурс. Вже не відповідає сучасним вимогам педіатричної науки оснащення лікарні. Все ж колектив Долинської дитячої лікарні продовжує пошук нових шляхів удосконалення форм і методів роботи, спрямованих на поліпшення стану здоров’я дітей.